Козак Мамай (тюр. Мамай або Бабай - Батько, Дід себто Батько Козак), Він же Красний Козак, Файний Козак, Мудрий Козак, Добрий Козак, Чудний Козак, Чудесний Козак, Славний Козак та ін. — один з образів традиційної козацької і (старо)української народної культури минулих епох, радянської, царської, гетьманської, польської і литовської, початки якого йдуть з безписьменних часів, татарської і (старо)руської епох, якщо не значно більш ранніх. Історично з'явився і поширив Себе по Всій, Сучасній Україні зі східних, степових областей сучасного Українського господарства (республіки), перш за все з Харківської, Сумської, Полтавської, Черкаської, Запорізької, Дніпровської, Одеської, Херсонської (також Криму, Луганської, Донецької областей) тощо. За своє популярністю порівнюється деякими дослідниками з Самим Христом, образи якого у прихильників старої церковної культури раніше стояли практично у кожній українській, сільській, християнській хаті, особливо на Старій, Польській, Правобережній (Дерева, Полісся, Поділля) і Західній Україні (Волині, Галичині). Судячи за все являє Собою неканонічний образ Батька Козака степової традиції, який перейшов у козацьку і (старо)українську народну культуру чи не в часи панування на Задніпров'ї і Лівобережжі Царів Татарських і їх спадкоємців, Князів Глинських. Може порівнюватись з Духом Святим - Наставником, Заступником і Утішителем Старої Церкви (див. Цар Небесний, Владика Безмежжя, Художник Картини Буття, Красний Козак та ін.).
Захисник українського народу, степовик, мандрівник, воїн, мудрець, казкар і характерник в одній особі. Його образи можна зустріти майже в кожній хаті поряд з іконами. З іменем (назвою) тісно пов'язаний стародавній термін «мамаювати» (мандрувати, козакувати, вести козачий спосіб життя), «ходити на мамая» (іти навмання, куди очі дивляться). Образ К.М. (в т.ч. як Безіменного Козака, Красного Козака, Файного Козака, Доброго Козака) присутній у творчості як численних народних майстрів і митців, художників і сказителів (поетів, кобзарів) минулих епох так і сучасної, у художників, письменників, поетів, мультиплікаторів і кінематографістів.
Короткі відомості[]
Оповіді про козака Мамая можна зустріти серед народних легенд, переказів, примовок. Та чи не найкраще його образ відтворений у народному живописі: в оксамитному жупані, сап'янових чоботях та синіх шароварах; кругла поголена голова з хвацько закрученим за вухо «оселедцем», довгі вуса, чорні брови, карі очі, тонкий ніс, рум'яні щоки — перед вами портрет красеня-молодця, яким він склався в народній уяві.
Козака Мамая на таких картинах завжди малювали з кобзою, що є символом співучої душі народу. Кінь на картині символізував народну волю, дуб — його могутність. Часто на малюнках ми бачимо зображення списа з прапорцем, козацького штофа і чарки. Це були речі, пов'язані зі смертю козака — спис ставили на місці поховання, штоф і чарку клали в могилу — вони нагадували про скороминущість життя та козацьку долю, в якій загроза смерті в бою була повсякденною реальністю.
Такі картини малювали на полотні, на стінах будівель, віконцях, кахлях, скринях, посуді, вуликах і навіть на дверях яскравими, соковитими фарбами часто з написом: «Я козак Мамай, мене не займай». Це свідчило про доброту, незалежність та веселу вдачу хазяїв господи. Згадані малюнки, що дійшли до нашого часу, не тільки вдало прикрашали домівку, а й розповідали про смаки та світогляд хазяїв.
За народними переказами козак Мамай був православним, мав дар зцілювати хворих і ходити по воді, що давало право простим людям шанувати його як святого і вішати у хаті його образ поряд з образами інших святих.
Колекції картин[]
Найчисельніші колекції картин «Козак Мамай» зберігають та експонують Національний художній музей України, Дніпропетровський історичний музей імені Дмитра Яворницького та Український центр народної культури «Музей Івана Гончара».
Галерея[]
.jpg "Cossack Mamay 1st half of 19th c (4).jpg (219 КБ)")
