Українопедія
Register
Advertisement
Грецький вогонь
Файл:Грецький вогонь.jpg
Походження: Файл:Греція.png Греція
Тип: Вогнепальна зброя
Дистанція: 10-115 метрів
Область використання: Греція, та Близький Схід
Виробник: Греція, Візантія
Користувачі: Греки, Візантійці та ін.

Грецький вогонь - вибухова суміш, яка горіла на воді.

Історія[]

Прототип грецького вогню з'явився, імовірно, в 424 до н. е. в битві при Делії: тоді з порожнистої колоди випускалася суміш сирої нафти, сірки і олії. Власне грецький вогонь був винайдений 673 року інженером і архітектором Калліником, який, переслідуваний за християнську віру, втік із сирійського міста Баальбека до Візантії і там запропонував свої послуги імператорові Костянтину IV у боротьбі проти арабів.


Грецький вогонь також уживався під час облог фортець. Деякі дослідники на підставі аналізу руських літописів роблять висновки про те, що грецький вогонь був відомий русичам і половцям. Також, за деякими відомостями, грецький вогонь був на озброєнні армії Тамерлана. Остання згадка про використання грецького вогню відноситься до облоги Константинополя в 1453 році Мехмедом II: грецький вогонь тоді застосовували як візантійці, так і турки. Після початку масового застосування вогнепальної зброї на основі пороху грецький вогонь втратив своє військове значення і був поступово забутий.

Виготовлення[]

Точний склад грецького вогню невідомий, оскільки в історичних документах назви речовин не завжди точно ідентифіковані. Так, в руських перекладах-описах слово «сірка» могло означати будь-яку горючу речовину, у тому числі і жир. Найвірогіднішими компонентами були негашене вапно, сірка і сира нафта або асфальт. Також в склад грецького вогню міг входити фосфід кальцію, який при контакті з водою виділяє газ фосфін, самозаймистий на повітрі. У «Вогненній книзі» Марка Грека наводиться такий склад грецького вогню: «1 частина каніфолі, 1 частина сірки, 6 частин селітри в тонко подрібненому вигляді розчинити у льняній або лавровій олії, потім покласти в трубу або в дерев'яну колоду і запалити. Заряд негайно летить в будь-якому напрямі і все знищує вогнем». Слід зазначити, що даний склад служив тільки для викиду вогненної суміші, в якій використовувався «невідомий інгредієнт». Грецький вогонь був скоріше психологічною зброєю: побоюючись його, ворожі кораблі прагнули триматися на відстані від кораблів візантійців. Сифон з грецьким вогнем встановлювався, як правило, на носі або кормі корабля. Іноді вогненну суміш закидали на ворожі кораблі в бочках: існують згадки про те, що в результаті необережного поводження з грецьким вогнем часто спалахували і візантійські кораблі.

Advertisement